Кошик Добра - Наплакалась за все життя чимало

Наплакалась за все життя чимало,
Вмивалася слізьми було не раз!
Коли мене щось дуже ''діставало'',
В собі тримала, не пускала напоказ.

На долю не жалілася нікому,
Хіба що на папері, у вірші.
Перед собою ставила ікону -
Молилася і плакала в тиші...

А люди думають, що я таки щаслива,
Бо ж на вустах сіяє посмішка завжди!
А що всередині - хіба комусь важливо?!
Кому є діло до чужого горя чи біди?!

Душа - одне говорить, зовсім інше - тіло,
І я тепер про все ''своє'' мовчу.
Ну а про те, що мені дуже наболіло,
В молитві щирій Богу прошепчу...