Юля Китенко - На Атоми

Розсипалася на атоми!
Міріадами галактик зникла
в просторі мовчань!
Розліталася уламками,
Вітрами не розвіяла печаль.

Дихай за стінами туману
поки крига не розтане –
Не розтане на його вустах.
У темряві від білої вуалі
загубилася в уяві,
стала росою на щоках.

Дихай поки згорає спокій
у листах про грози,
за лаштунками емоцій,
за лаштунками людей.
У найвищій точці ночі
перетнули розум зорі
Хай танцює білий холод на щоках.

Високо на світло полетіла вітром.
У долонях світ ластівкою вʼється.
За туманом ластівку не видно, не видно,
Ой, дай сили, вітре, ластівці летіти!